Гучна розмова на підвищених тонах
Наклала на вечірній сум відбиток,
І битий посуд, оселившись в закутках,
Тримав в напрузі цих стосунків недобиток.
Заглядав місяць на заплаканих дітей
Через вікна заламаних фіранок,
І подумки сказав, що все пройде,
І буде мир та злагода на ранок.
Та зло уперто не ішло із хати.
«Ти не правий!» – лунало в небесах.
«Замовкни! Діти плачуть! Що за мати?!» –
У відповідь ревло на всіх басах.
Здавалось, що цей вечір не скінчиться
Та стихло все і погасили світло,
І тільки серце бухкотить, кровоточиться,
Стискаючи у грудях брак повітря.
Настане новий день, бо все не вічне,
Забудуться образи найгіркіші,
І посміхнуться дітки, так як звично,
Бо все, що є – сім’я,
то найцінніше!
Думок на тему “Найцінніше”
Так гарно написано,ніби сама приймала участь в цій сварці