Сад моєї душі

А в садочку моєї душі
Розцвіли навесні перші квіти,
Як же хочеться ніжно мені
Їх любов’ю своєю зігріти.

Загорнути в проміння весни,
Теплим сонечком їх обійняти,
Щоб несли мені радість вони —
Я ж змогла її світові дати.

Хай розійдеться світло душі,
По землі зацвіте первоцвітом.
Як же хочеться справді мені,
Щоб добро панувало над світом.

Щоб розлився його аромат,
Наповнилось довкола любов’ю.
Хай цвіте у душі моїй сад —
Божа ласка впаде там росою.

В кожну квіточку я покладу
По краплиночці віри й надії,
І по світу той цвіт понесу —
В душах ваших його я розвію.

Хай зародить у кожному сад,
Навесні зацвітуть білі квіти,
Щоб розлився в душі аромат,
Аби світ нам тим цвітом зігріти.

Хай розквітне духмяно любов,
Лиш вона хай панує у світі!
Хай дарує весна знову й знов
Нашим душам тепло перших квітів

12

Автор публікації

Офлайн 6 місяців

Галина Пігут-Николишин

182
Коментарі: 16Публікації: 26Реєстрація: 16-01-2019

Небайдужий читач

Досягнення отримано 07.03.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Досягнення отримано 24.01.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

2 коментарі “Сад моєї душі”