Людина, придумана мною,
Не вміє приносити смути,
І пахне від неї весною,
І в голосі дзвоники чути.
Себе віддає до останку,
У серці викохує тишу,
Запалює рано світанки
І посмішку райдуги пише.
Долонею водить земною,
Від прірви подалі тримає
Людина, придумана мною,
Якої, насправді, немає.
Думок на тему “Людина, придумана мною…”
То є хороша людина. Хай навіть і придумана.