Над озером осінь,
І день в німоті,
Над озером небо
Блищить сивиною,
Чи я тобі був
У твоєму житті,
І чи залишусь
У тобі хоч луною?
За озером сад,
У саду тихі сни,
За озером яблукам
Падати скоро,
А я іще тут,
Хоч і тонше струни,
А я іще пам’яттю теплою
Хворий.
О, віро моя!
Чом тримаєшся ти?
О, думи мої!
Чом ви й досі гризотні?
Над озером осінь,
І місяць іти
Збирається в ніч
По небесній безодні.
Думок на тему “Над озером осінь…”
“О, віро моя!
Чом тримаєшся ти?” – гарне риторичне питання. Цікаве, до речі)