Ой, та душа – тонке занадто діло,
Що зіткане із пам’яті і мрій,
Та має часто те, що не хотіла,
А що хотіла – спробуй зрозумій.
І будь ти хоч як сто мужів тямущий,
А точного пояснення нема,
Одне відомо: той, хто має душу,
На світ оцей з’явився недарма.
3 коментарі “Ой, та душа…”
Гарно!
Близьке кожному. Думаю, всі хотіли б мати щось омріяне, заради чого віддали би щось із того, що мають. Може, й добре, що не все ми обираємо. Але мати душу – це основне. Інакше ти не людина.
Дякую всім