Забута стежка. Тиша у полях.
На теплий світ роса упала рано.
Примарний обрій в голубих димах,
І сонце йде напитись з океану.
Щось вдалині виблискує вогнем.
У небо сосна тягне довгу шию,
Прощаючись впівголоса із днем,
І я її, як рідну, розумію.