ПОТРІБНО ХОЧ ЩОСЬ СКАЗАТИ | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

ПОТРІБНО ХОЧ ЩОСЬ СКАЗАТИ

Потрібно хоч щось сказати,
Сьогодні, незважаючи нінащо,
Якого числа, серед липня, ця сіра п’ятниця,
Я подумав, допустимо, а якщо,
Все те ж саме, як з умивальником…
Чи ще гірше в Лаодікії…
Гарячі скупавши обійми,
В холодній твоїй непричетності,
Безнадійно зачовгають п’ятниці,
Теплим відчаєм із молоком,
І незчуєшся, як надвечір’ями,
Чи навмисно, безсоння цикадами,
Коли розумієш, що п’ятниця,
Розливається зорями бляклими,
Та схололе повітря собаками,
Незважаючи нінащо,
Повернутись назад до гарячості,
Підігрівши своє призвичаєне,
А чи краще зійти до холодності,
До безодні, з тобою прощаючись.
За умови, коли, звичайно
Є можливість, теоретично,
Розпалившись назад повертатися,
І в холодні обійми не здавшись,
Полюбити свою приреченість,
Та писати тобі присвячення,
Залишаючись вірною датою,
З вихідних до останньої п’ятниці.