Чи день, чи ніч коли в свій час надходять…
Байдужим змістом повняться в мені,
І ночі тягнуться, і в ніч згоряють дні,
Коли з очей твоїх вони не сходять,
Та лиш явись, як змученість відходить,
І розливають в обрії пусті,
Гаряче сонце вдень, в ніч зорі навісні,
Твій погляд, голос, та чутливий подих.
Чи напишу в шести рядках останніх,
Що значить мить коли приходиш ти,
Коли в очах, твоїх зорить світання,
А в ньому дивні витворні світи,
В яких із легкістю вгадаєш жар кохання,
З яких не вирватись, і нікуди іти.

2 коментарі “СОНЕТ БАНАЛЬНОСТЕЙ ЗЕМНИХ”
Давно не читав сонети. Тепер верлібри пишуть, а силабо-тонічна поезія призабута.
Гарно!