Мені здається, я знаю,
Чим все має скінчиться,
Ще до по початку…
Лишай цей погляд на згадку,
Він окрилює, немов яка птиця,
Що мандрує від краю, до раю.
Ти ставку приймаєш? Я граю!
Що отримаю? Чи втрачаю?
Душа моя – повна криниця,
Три в умі – два в остатку…
Без ризику, не матимеш статку,
Я хижа й руда, мов лисиця.
Мовчи! Тут без слів! Заклинаю…
Я ціную лиш те, що маю.