Не «копаються у білизні»,
Просто вдячні за струни серця.
За зарплату ж усі капризні –
Похвалою не обернеться!

Як щось робиш – це не помітно,
А не робиш – соромлять совість.
Похваліть же мене – розквітну!
Й покажу «вищий клас» натомість…

Скільки ж треба в селі поету? –
Щоб прийняли, як є, з причудом.
І щоб стимул дали до злету
Не лише за мідну монету,
От тоді тільки краще буде.

Не багато жила, й не мало.
Зрозуміти мене вас прошу –
Я би краще вірші писала,
Хоч за це і не платять гроші.