Є багато алей на світі,
Де ростуть екзотичні квіти,
Де в природі смутку немає –
Там людина спочинок шукає.
Як же добре пройтись по алеї,
Порадіти розквітлій лілеї,
У тіні дерев відпочити,
Світ навколишній полюбити.
Але є і така алея,
Де не квітнуть квіти-лілеї,
Де ростуть із каменю плити,
Імена на них – жертви СНІДу.
Це в Берліні – «Роздолля роздумів»,
Осягни це, людино, розумом,
Хай каміння важке нагадає:
Вороття від СНІДу – немає!
Тут щомісяця – нова глиба
Виростає під мирним небом,
І щомісяця жертви СНІДу
Тут знаходять собі обитель.
Вони успіху досягали,
І мільйони у банках мали,
Та від СНІДу немає ліків –
І згасали вони навіки…
Кажуть, СНІД – це чума століть,
Та ви, люди, цьому не вірте,
Це – страшніше, це – смерть чекає,
Як чуму лікувати ж – знають.
Тож зроби свій вибір, людино,
І радій кожній прожитій днині,
І щоб світлим було майбуття –
За здоровий будь спосіб життя!
Думок на тему “Алея «Роздолля роздумів»”
Вірш-засторога, вірш-заклик, вірш-роздум…є над чим замислитись…Вибір за людиною! Дякую!)