Для голосування необхідно авторизуватись

Забула…

Він стояв біля під’їзду. Вона нервово перебирала волосся, яке розсипалося її тендітними плечима. «Невже це кінець?» – думав Сергій, не знаючи, що ж робити далі. «Невже він мене не зупинить?» – боялась Наталя, та все ж рішучим кроком ступила до домофону.

– Мамо, відчини, я вже вдома…

А він мовчав. Думки вагонами пролітали в голові без зупинки. «Невже ось так візьме і піде?Викине із життя два щасливих роки? Невже не пробачить мені ту хвилинну пристрасть?.. Що ж я накоїв?»

Це сталося минулої ночі. Він залишився НЕ З КОХАНОЮ. Просто був теплий вечір, слабкість від солодкого вина і її терпко-квітчасті парфуми. Просто поруч опинилася спокуслива жінка, коли йому так не вистачало Наталчиних ніжних поцілунків, запаху м’якого і такого рідного волосся, тих обіймів, від яких серце починало битися частіше. Його Наталочка була далеко, на навчанні в університеті…

Двері відчинилися. Вона востаннє озирнулася на своє минуле, де були вони разом, на те кохання, яке пішло від них геть. Зайшовши до квартири, дівчина мовчки пішла до своєї кімнати. В голові відлунням звучали слова подруги: «Він там був… Вона його весь вечір частувала вином… Вона навмисне звабила… Він прохав не говорити… Але я не змогла так… Ти повинна це знати, я не пробачу собі, якщо приховаю зраду…» І паралельно «били» слова Сергія: «Я не хотів… Я не можу без тебе… Пробач, більше такого не повториться ніколи, обіцяю… Я тебе кохаю, правда… Прошу, дай мені останній шанс, я тебе ніколи не ображу… Біс попутав…»

… Як це було? Мабуть кожна жінка в цій ситуації прокручує можливу картину. Наталі стало гидко. Як він міг?!… Адже Сергій планував весілля, таке величезне красиве весілля! Адже вони так хотіли сина… Вони мріяли народити сина! Наталі здавалося, що так щиро і вірно її любити ніхто не зможе. Як важко зневіритися в людині, яка була для тебе всім світом, повітрям, життям.

Зіскочивши з ліжка, вона підійшла до вікна. Дівчина знала, що він там стоїть. Сергій палив цигарки одну за одною і ні кроку не ступав. Та, чесно кажучи, вона й не хотіла, щоб він пішов. Хоча ненавиділа не менше. Але ж куди подіти цей дикий душевний біль? Він сильніший від відкритої рани на тілі! З пам’яті стерти нічого не можливо! Чи можливо?… В очах блиснула дивна іскорка… Так! Можливо! Одягнувши легку куртку, вона вийшла з під’їзду і попрямувала до улюбленого місця – моста всіх закоханих, де висіли замки людей, які з’єднували свої серця. Там був і замок Наталі з Сергієм… Хлопець одразу ж мовчки пішов за нею.

Біля мосту було казково-місячно. Зорі розсипалися під ним в неглибокій річці. Вона не помічала сьогодні цієї краси. Не помічала нічого навкруги, лише відчувала дивну болючу здавленість в грудній клітці…

Наталка знала, що він її врятує. Так і треба було. Вона не хотіла помирати, ні! І доводити Сергієві нічого не збиралася! Вона просто хотіла ЗАБУТИ і знала, як це можна зробити…

Йшла спокійно. Він ішов позаду…

Різкий неочікуваний ривок – і вона вже внизу. Шокований Сергій із диким криком кинувся під міст до неї, викликав «швидку» та став надавати першу допомогу…

… Палата була сліпучо-білою, що неймовірно боляче разило очі. Голова боліла нестерпно. «Де я?» – подумала Наталя. Заплакані очі якоїсь жінки і розгублене обличчя юного парубка її дуже здивували.

– Хто ви? Де я? – запитала вона невпевнено.

Струс мозку та черепно-мозкова травма, втрата пам’яті… Наталя нічого не пам’ятала. Серце билося рівно і спокійно. Чомусь із моста впала. І як цей юнак опинився поруч в такий пізній час? І чому він так плаче і звинувачує у всьому себе? «Очевидно, ми один одного добре знали, бо цей Сергій каже, що кохає мене… – думала Наталя, – але ж я зовсім його не пам’ятаю, зовсім не знаю, нічого не відчуваю…»

Вона хотіла стерти з пам’яті минуле – і їй це вдалося… Вона НІЧОГО не відчувала до цього незнайомого їй хлопця і попросила більше її не турбувати…

З лікарні Наталя вийшла зовсім іншою дівчиною, яка не знає, що таке зрада найріднішої коханої людини.

4

Автор публікації

Офлайн 8 місяців

Ирина Гребенюк

375

Кохання, музика, поезія...

Коментарі: 12Публікації: 78Реєстрація: 02-08-2020

Небайдужий читач

Достижение получено 10.08.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Срібне перо

Достижение получено 04.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Думок на тему “Забула…”