Село. І поле жовте-жовте,
А вдалині синіють гори.
Картина в вічність. От краса.
І лиш дорога мимоволі
все поділила враз на два.
Блакитне небо пасе овечок –
Пастух самотній у тім селі.
Картина в вічність. Якась безпечність,
І жовте поле втопилось в нім.
Село і поле. Жовте-жовте.
Застигли гори лише на мить.
Дорога сіра, село і поле…
Картина в вічність у небо мчить.
Думок на тему “Село… І поле…”
Поетично, барвисто, немов живописна картина, є глибина філософської думки, вражений