Руйнуючи всесвіт, курити останню,
дим-у віконні рами.
Тіло ламає,на дворі 30,
мозок мало що тямить.
Інколи хочеться не прокидатись
або ж навпаки-не спати.
Нерви,натягнуті наче струни,
передаються у спадок.
Не покидаючи свою кімнату,
вростаю коріннями в землю.
Колись казав ти,що жити хочеться більше,коли все зелено.
Не вийти в вікно лиш стримують подихи
із домішками озону.
Крізь дим вдивляюся в перехожих,
що поспішають сонно
Від спеки рятують лише дерева, переплітаючи крони.
В квартирі пусто і давить тиша
міста,що звуть мільйонник
Катя Цимбал

Автор публікації

Офлайн 7 років

Катя Цимбал

2

Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 28-07-2019