Руйнуючи всесвіт, курити останню, дим-у віконні рами. Тіло ламає,на дворі 30, мозок мало що тямить. Інколи хочеться не прокидатись або ж навпаки-не спати. Нерви,натягнуті наче струни, передаються у спадок. Не покидаючи свою кімнату, вростаю коріннями в землю. Колись казав ти,що жити хочеться більше,коли все зелено. Не вийти в вікно лиш […]
Daily Archives: 28.07.2019
10 posts
Мій корабель поплив у майбуття , На ньому все , моє життя. Там радощі, печаль та смуток, Та мій затьмарений розсудок. Пливе усе, що було, що буде, Та тільки знаю я одне, Що Мрії – в житті головне. Закінчила школу , вступила до ВУЗу, Тільки на науки буде спокуса. На […]
Як мало твоїх рук було на моєму тілі І мало поцілунків згорало на губах. Ти не здійснив усі мої безмежні мрії А я довіку хотіла залишитися в твоїх руках. Ти доторкавсь знов за плечі – роздягалась Душа моя чекала зустрічі з тобою. А ти ішов, я зоставалась… Огорнута твоїм […]
Ми ті, котрі не вміють цінувати Усе, що маємо в житті. Ми ті, хто любить жартувати Любити й дорожити лиш тоді… Тоді, коли ми все втрачаємо, Або ж вимолюємо в Бога. Ми ті, що віримо і чекаємо Та лиш тоді, коли знемога.
Вужика не зачіпайте, відпочить не заважайте, тихо мимо собі йдіть, фотку, хочете, зробіть, отоді і та зміюка – не така страшна тварюка, а простий собі плазун, довгохвостий вужик-в’юн. Недалеко ще один, може був то вужик-син? Він зовсім іще маленький і лежав собі тихенько на купині з рогозами, що торік лиш […]
Дзвонив Зевес ураз до німфа, але не наш – із іншого Олімпу, де статуя Гекати красна посеред острова стоїть. Ще факел у руці тримає і шлях вперед весь осява, а хто ту статую впізнає, то упізнає Зевеса. Усіх приїзджих зустрічає, хто прилітав, чи в місто плив, не просто так дзвонив, […]
Одесский дворик, вид из окон, гуляет кошка, кот знаком, но смотрят строго из окна: а куда кошечка пошла? Тельняшку сушат и носки, в цветочек розовый – трусы и путешествовал в коляске мыш, прекрасный вид: как будто с крыш. Бельё там сушат также мыши, с соседкой сплетничают выше и […]
Тихі небеса як у раю, у двох світів тут на краю земної і небесної межі, в ній хмари як небесні ліхтарі. Неначе ліхтарі вони висять, їм білосніжно з неба засіять, слід літака неначе нитка, а на ній хмари як намисто. Може стада небесних хмар Чугайстер в небі випасав, […]
Квітоліто усміхалось, зелом-травами гойдалось і ростило рясні квіти, доглядались наче діти. Густі травоньки косили, у стіжки їх приносили, тепер сонцю в них ховатись, аромату розвіватись. А по горам, а по долам – корівоньки круторогі, на схилах пасуть травичку і йдуть пити до потічку. Вітер хмари приганяє, небо […]
Де був ти стільки часу? Довгих днів, В які чекала на твою появу… Мені не байдуже, аж зовсім – вже повір, Прийшов в реальність прямо крізь уяву. Я вигадала все – то був лиш сон, Солодко-гіркий з присмаком омани, Сприймала Всесвіт із твоїх долонь – Натруджених і міцних, в тонких […]