Бій закінчився, поле поранених,
Лише чутно уночі людські стони,
І повзає медсестра, шукаючи живих
Серед мертвих у просторі пітьми…
2
І там посеред людей мертвих
Лежав мій майбутній батько
І покликав він голосом тихим
Медсестру: « Я живий, ось моя рука»…
3
І медсестра схопила батькову руку
І тягнула батька по тілах мертвих,
Вкладаючи в руку свою Душу
І любов до людей на війні живих…
4
І коли прощався батько з медсестрою,
То подарував їй годинник золотий …
І спогади батька воскресли сльозою
І він радів безмежно, що залишився живий…
5
І цей епізод війни я пригадую сьогодні,
Бо мій батько-воїн давно помер,
Але живуть у серці його блакитні очі,
Нагадуючи мені зоряний кратер…
***
Київ. Воскресенка. 11 листопада-14 грудня 2020 року
Посвята моєму батьку – Степану Микитовичу Кучеренко (1917-1983), Герою Другої Світової війни.
Автор – Валерій Кучеренко.
ПІСЛЯМОВА АВТОРА: Батько – Степан Микитович (1917-1983), поет-аматор. Його поезії публікувались у військових газетах; старший лейтенант, герой II Світової війни 1941-1945-х років. Батько мав високі державні нагороди за вияви воїнської доблесті :
«Ордени червоної зірки », « За відвагу», « За оборону Сталінграду», а також інші. Він був інвалідом Великої Вітчизняної війни 2 групи. Хоча це слово « інвалід» мало пов’язується з образом батька, який мав енергійний та незалежний характер, та вражав кожного життєвими силами, що світились в його блакитних очах… Нарешті, він був християнином у самому високому розумінні цього слова, коли вчинки визначали його світогляд, в якому переважали мотивації творення добра та милосердя…
Помер батько 1983 року від рани залізного осколку під серцем, отриманої за часів Великої Вітчизняної війни. Цей осколок гранати, за декілька міліметрів від серця, завдавав батьку на протязі 30-ти років життя великих страждань, але він переносив їх з Господньою Покорою.
ІЛЮСТРАЦІЯ: Медсестра рятує пораненого воїна після бою. Війна 1941-1945 років. Документальне
фото 1941-1945 років . Джерело: інтернет
Автор публікації
Поет, драматург, художник, журналіст, мистецтвознавець, письменник, автор книги поезій-апокрифів "ГОЛГОФА ",
(Київ-2013), публікацій, картин, книг (історія України, філософія, архітектура, образотворче мистецтво).
Титул: Автор місяця (Листопад 2020)
27 вподобань користувачів у листопаді
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
2 коментарі “КРИВАВЕ ПОЛЕ ЖИВИХ І МЕРТВИХ. 1942 РІК ”
Твір вражає щирістю, напруженістю сюжету. На жаль, тема війни актуальна і досі.
Дякую. Я хочу зазначмти, що в основі поезії документальні факти- спогади мого батька – Степана Микитовича Кучеренка (1917-1983). Батько мав високі державні нагороди за вияви воїнської доблесті :«Ордени червоної зірки », « За відвагу», « За оборону Сталінграду», а також інші нагороди.. І несподівано через 37 років після його смерті народилась і спалахнула ця поезія. Ці батьківські спогади я почув ще в далекому дитинстві в 1960-х роках, годом в 1970-х роках, тому ці спогади так закарбувались у просторі мого серця Так народилась ця поезія.