Я піднімаю очі до зірок,

краплини срібні падають на коси.

Ні не дощ це, це-з зірочок вінок,

який мені подарувала осінь.

Я загубилась десь серед сторіч

і невблаганно час стискає біло,

а моя доля ходить обабіч

і моя пісня десь не долетіла.

І я не я, життя неначе сон.

Та повертатись наче і нехочу.

Згадаю лиш, що стало все пророчим

в тумані мрій і вічних заборон.

Автор публікації

Офлайн 6 років

Лариса Кушнирук

7

Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 05-08-2020