Менi здаєшся ти такою:
Серед квітучої землі –
Ти краща жінка – невмируща!-
Що гордо сонця світ несе.
В собі…
І очі волошкові, і струнка постава –
Все це говорить про одне:
Праматір ти і Жінка – Всесвіт,
Що вродила
Не одну доньку й не одного сина,
Насіяла зернин своїх чимало,
Ті – разом проросли і встали
Всі, як один, єдиним килимом квітучим.
Велична і проста водночас,
Ти – Жінка-Ненька у вінку,
Що ллєш свою любов сліпу
На паростки – дітей своїх,
Дорослих, сивих і зовсім малих.
І пам’ять поколінь в тобі,
І сила невсипуща
З глибин родючою землі.
Ім’я тобі дано довіку:
Ти -Батьківщина,
Жінка, що у кожного в крові
Вросла могутнім зелен-квітом
У глиб сердець дітей своїх.
Мені здаєшся ти такою….
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 03-08-2020
