Згадалося щойно про дружбу,
Про щиру, надійну і вірну,
Оту, що зігріє у смутку,
І щастю поможе розквітнуть.
З роками збагнути недовго,
Життя, підказало порою,
Хто вірний є друг, а хто просто,
Уміє сказати промову.
Просіються друзі крізь сито,
І підуть по іншій дорозі,
Та справжніх, напевно це прикро,
Їх мало залишиться, згодні?
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
3 коментарі “Дружба”
Прекрасні рядки… Дякую за них, Ліза
“Найбільша розкіш на світі – це розкіш людського спілкування.”
Дякую Наталія!
Стих отозвался очень, но очень запали в душу вот эти строки : Так просеваются, словно сквозь сито, Люди с которыми не по пути нам. Как верно подмечено. И чем дальше, тем меньше остается с нами рядом настоящих, верных Друзей! Спасибо, Лиза, за мудрый стих-напоминание-размышление!!!