Стояло голе, скошене поле,
Така невтішна, перерва в життя,
Ще трішки, буде зовсім і чорне…
Образа вдержиться потім твоя?
Однак бачиш, поле ж зеленіє,
Повесні зійти тому зернятку,
Тебе тепле сонце теж зігріє,
І почнеш життя своє спочатку.
Для голосування необхідно авторизуватись
okСтояло голе, скошене поле,
Така невтішна, перерва в життя,
Ще трішки, буде зовсім і чорне…
Образа вдержиться потім твоя?
Однак бачиш, поле ж зеленіє,
Повесні зійти тому зернятку,
Тебе тепле сонце теж зігріє,
І почнеш життя своє спочатку.
2 коментарі “Скошене поле”
Ваш вірш дарує спокій. Розумієш, що на усе свій час, Ліза. Дякую.
Дякую Наталія! Ви так правильно зрозуміли , як же приємно.