Для голосування необхідно авторизуватись

ДОЩ

І дощ іде, і мокре гілля плаче,
і день, як ніч, і ніч мені, як мить.
Десь загубилась ниточка удачі
серед людей, нещирості й молитв.

Надломлена, як той незрілий пагін,
на роздоріжжі під дощем стою,
а він співає…ніби пише саги,
вмиває душу втомлену мою.

Під життєдайні краплі підставляю
тонку прозорість олов’яних рук
і йду по лезові, над прірвою по краю
в тумані снів, розчарувань, розлук.

І дощ мене тримає ніби ляльку
на срібних нитях, спущених з небес,
щоб серце не розбилося на скалки,
щоб я не впала, несучи свій хрест.

Тримай мене, лишилось зовсім трішки,
в зворотній бік не повертають з прощ.
Я йду до щастя. Босонога. Пішки.
Й мою дорогу поливає дощ.

5

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Маргарита Карабут

70
Коментарі: 0Публікації: 20Реєстрація: 16-07-2018

Бронзове перо

Достижение получено 05.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій