І дощ іде, і мокре гілля плаче, і день, як ніч, і ніч мені, як мить. Десь загубилась ниточка удачі серед людей, нещирості й молитв. Надломлена, як той незрілий пагін, на роздоріжжі під дощем стою, а він співає…ніби пише саги, вмиває душу втомлену мою. Під життєдайні краплі підставляю тонку прозорість […]
Daily Archives: 20.07.2018
6 posts
Спливаю м’яко по стіні – не відчуваю ніг. І тіла. Мені нема до тебе діла… Воно… заснуло у мені. Заклало вуха. Так буває, коли пірнаєш. Чи кричиш… Коли так голосно мовчиш, немов мовчанням сповиваєш й воно усюди.Завжди. Скрізь. Так дивно якось, фантастично. Ти, як ота погана звичка, тихцем зникаєш й […]
Малює лінії чіткі блакитноокий вечір, рожевістю засвітить мить і прохолодою огорне плечі. Хитає вітер дерева, у травах цвіркунам звучати, він буде незабутній нам? Нам отаким його приймати. Ховалося проміння золоте, високі трави похитає вітер і знову пошукає у траві високі білі квіти. Кінцями гострими стирчать, троянда гіллям похитає, хоча вона […]
У Десни віночки – біленькі квіточки, росли-виростали, квіточками стали. У лісах зростуть, колір лісу додають, а ще тут дзвіночків фігурні листочки. Бузкові дзвіночки – тонкі голівочки, квітки дрібнолисті, неначе намисто. Намисто у лузі, підвіски у полі, стелилося листя, ще літо на волі. Зелені листочки й високі дерева, ростуть лиш доверху, […]
рисвячую видатній постаті України, письменниці, громадському діячові Олені Пчілці. Нелегкий час Олені Пчілці, доля дарувала Та не зламала, вперто йшла вперед. Ніщо її у світі не лякало, Для неї слово – щит і арбалет. Лише вперед… Хоч важко видавати, Було, своїх трудів плоди, За правду кинули за грати, Закрити шлях […]
Усміхнена дівчина, заквітчана лугами. Її любили ріки, простори і моря. Вона і не гадала, що саме тими днями. Орел ввірветься в спокій, як вихор із далля. Приспів Батьківщина моя, Україна! Як же важко зараз тобі! Захищає тебе родинна молитва. І з’явиться сонце на нашій землі. Чорна хмара біди, перші хвилі […]