Для голосування необхідно авторизуватись
ok
паралізована весна,
горять ліси, іде війна,
стоять автобуси в депо,
у вікна заглядає зло
все менше їжі на столах,
все менше сенсу у словах,
під маски сховані роти
і ми уже немов кроти
нас поділили по сортах,
керує нами злість і страх,
ми розбиваємось, як скло,
весна, якої не було
© Міха Невідомський
Поет
08.09.20(13:00) Я не хочу бачити печалі.. Я не хочу відчувать жалю.. Хочу так щоб з радістю стрічали, І “читати” по очах -“люблю”.. […]
14.03.20 Милый папа, как ты там? Почему ушел так рано? Слёзы по моим щекам и на сердце рана… Уж 5 лет прошло, […]
Не треба зрадливій жінці вірить, На світі вона з’явилась вночі, Тоді голосисті спали півні, Чекало циганське сонце зорі. Зваблива врода ніжно заманить, […]
По грани южной магистрали, Не замечая на пути преград, Наследник умершей морали Ронял шаги дорогой наугад. Дыханье эхом отзывалось, Во взгляде растворилась […]
Думок на тему “весна, якої не було”
“нас поділили по сортах,
керує нами злість і страх,” – в точку ….на жаль