У душі якийсь дивний смуток
У душі якийсь дивний смуток,
Заблукала у нетрях зима.
Ніби завжди є поруч люди,
А насправді, ти зовсім сама.
Часом хочеться вголос ридати,
Щоб здригнулися небеса.
Часом хочеться закричати:
“Схаменися, ти ще жива !”
І чого тобі, серденько, треба ?
Ну чому воно так щемить ?
Полетіла би за край неба,
Щоб відчути ту щастя мить.
Досхочу наживитись дощами,
І в очах запалити вогонь.
Обійняти всю землю з вітрами
І завмерти у тиші долонь.
Ну чого ж тобі, серденько, треба ?
І чому воно так болить…
Не вгамую його я потреби,
Тільки Господа буду молить…
04/01/20
Думок на тему “У душі якийсь дивний смуток”
Люблю таку поезію