Поміж вербами, плесом води,
Либідь біла моя легкокрила,
Путь тримаєш далекий куди?
Чи зостанешся? Вже прилетіла?
Чом ти пташко, царівно, одна
У воді відбиваєшся смутком?
Вся у білому, чимось страшна…
Білосніжним в пітьмі ангелятком…
Ніжна грація стомлених крил,
Що води доторкаються ледве,
І голівки ажурний нахил,
І серденько, що вірністю щедре…
Лиш буває либідка одна,
Якщо вирвало лихо кохання…
Не прийшла, не настала весна…
Й темна ніч не розвиднілась зрання…
Верби віттям сховають тебе,
Склепом сірим закриють від світу…
Навіть спогад вода забере
Не лишаючи тут ані сліду…
Думок на тему “Либідь біла моя легкокрила…”
гарний вірш.