Ти п’єш з коньяком, а я — з молоком.
І десять шматків шоколаду.
Замрій щось легке, злови щось стрімке
За дев’ять секунд зорепаду.
Як хочеш — злітай і часу не гай.
За вісім хвилин до світанку,
Без жодних питань і зайвих вагань,
Сім кроків зроби цього ранку.
За прикладом зграй лети в небокрай —
Шість місяців курсом на травень.
Вертайся, коли із праху-золи
Твій фенікс уп’яте постане.
Й відкриється суть, коли промайнуть
Чотири сезони кохання.
Й проступлять в імлі, на білому тлі
Три крапки без знаків питання.
Історію цю розкажеш творцю:
Як двоє блукали світами,
Ішли навмання, збирали знання,
Щоб стати єдиним. І стали.
4 коментарі “10–1”
Чудова ода коханню.❤️
Легко так!
Щиро дякую за теплі відгуки!
Рада, що прочитала такий чудовий твір, Наталіє.
На моє бачення, можна було б розділити твір на ще більше рядків, щоб кожна рима була міжрядковою.
Але звісно, я не нав’язую Вам свого бачення. І в такому оформленні є щось цікаве.
Вважаю Ваш твір вдалим в усіх аспектах.