Життя і слово,
Cлово і життя –
У пізнанні обох ми є щомиті,
Бувають часом грозами умиті
Наші шляхи… Буденна суїта,
Зшиває , ніби голкою моменти,
Немов із пазлів вибира фрагменти…
А ми ідем, несучи людям слово,
Можливо їм це буде ново,
А може знаючи, корисне
Вони для себе почерпнуть,
Мов мальви душі розцвітуть,
Ми діти світла, ми несем,
Добро і щастя у своїх долонях,
Мистецтво серцем пригорнем,
Врятуєм від самотності, безсоння.
З любов’ю
Літературне слово.