Знов мені наснились сонячні стежини.
Дім батьківський, двір наш і стара верба.
На черешні стиглі ягоди -рубіни.
Я мале дівчисько, мама молода.
За вікном ялинка зовсім ще маленька.
Тато ремонтує мій велосипед.
Губиться у росах стежечка тоненька.
Роки мчать так швидко, все вперед – вперед.
Серце щемно б’ється, як я там буваю.
Виросла ялинка, вже нема верби.
Юності світанки в пам’яті зринають,
Та думки крилаті все летять туди.
Сонячні стежини знов мені наснились,
Не хотілось зовсім сон той покидать.
Знову у дитинстві ніби опинилась.
…задзвонив будильник. Все, пора вставать.

Думок на тему “Сонячні стежини”
сон..сон… він завжди пригадує нам щось добре … піднімаючи з глибин пам’яті