Для голосування необхідно авторизуватись

Тихо падає сніг, засипаючи рани асфальту…

 

Тихо падає сніг,

засипаючи рани асфальту.

І самотній листок

свій останній зробив пірует.

Стихли оплески віт

вслід грудневому мокрому альту,

що складав уночі

під мелодію вітру сонет.

 

На довкілля лягла

спопеляюча спокоєм тиша.

Заворожений світ

не забруднено слідом людей.

От би все так, як є,

Бог у стані покою залишив:

без обману й образ,

без байдужості душ і очей.

 

Неповторна краса

ця гармонія світу під ранок:

в ній поховано біль,

відголосок обірваних струн.

Ще немає нових

в’язнів острахів власних і бранок.

Тихо падає сніг –

філософської думки двигун.

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Наталія Погребняк

2
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 12-01-2019