Як із малесенького чистого струмочка
Бере початок річка повноводна,
Так з прабабусиної казки-співаночки
Народжується пісня та народна.
Є пісня-дума, що смутна й журлива
Про війни, козаків та про неволю,
То вибухає сміхом жартівлива,
Яка ж бо витівкам всіляким дає волю.
Розповіда лірична про кохання
І нещасливе й почуття взаємні,
Як у саду із милим до світання
Простояла під вишнею дівчина.
З пісень народних мудрість ми черпаєм,
Мов із криниченьки джерельну чисту воду.
Живуть пісні ці вічно, не вмирають,
Бо це душа й історія народу.
2015 р.

