Життя.. Воно великий має зміст,
Хоча й померти – доля неминуча;
Буває, опада осінній лист,
А незабаром, знов весна квітуча.
Ось буревій дере́ва щойно гнув,
А вже сміється сонце в небі яснім;
Напевно кожен з нас хоч раз відчув,
Що те життя, направду, є прекрасним.
Нас будять ранки свіжістю роси́,
В м’яких обіймах нас колишуть ночі;
Та часто ми не бачимо краси,
Не там її шукають наші очі.
Буває часом, поглинає нас
Якась буденність сіра, і рутина,
В якій марнуєм свій безцінний час,
Забувши головне, що Я – Людина.
В гонитві вічній за земним добром
Безтямно ми втрачаємо духовне ;
Душа мовчить, немов заснула сном,
Й чомусь журби гіркої серце повне.
Причина – не цінуємо життя!
Не вміємо красу його любити,
Роки́ ж ідуть вперед, без вороття,
А ми ніяк не навчимося жити.
Земні турботи – все воно пусте,
Сьогодні є, а завтра їх немає;
Шукати ж треба того, що святе,
Що вічне.. що ніколи не вмирає.
Отож, як рано встав – життю радій!
Скажи “спасибі ” Тому, хто на небі,
Не бійся йти вперед до сво́їх мрій,
Й не забувай про того, хто в потребі.
І ти побачиш, що життя, мов рай,
А кожен день, немов весна квітуча;
Живи сьогодні! Часу не втрачай!
Хоча й померти – доля неминуча..
Автор публікації
Поетеса
Титул: Небайдужий читач
3 коментарі “Живи сьогодні!”
Життєво…
Гарний вірш. Заходьте і до мене, прочитайте моє творіння)
І знову гарно!