Ароматні цвіли конвалії.
Він сказав їй: ” Ти дуже красива!”
І продовжив, стискаючи талію:
“Та зі мною не будеш щаслива!
Я як вітер отой степовий,
Що блукає між трав тут і там.
До дівочих страждань я сліпий,
Душу більш ніж на мить не віддам!
Я не бачу дівочих образ,
Я не зможу у парі вік жити!
Ти прекрасна у профіль й анфас,
Та не зможу одну лиш любити…”
Зупинила вона його спів,
Відказала, стомившись напевно:
“Я глуха до твоїх марних слів,
І “щебечиш” на вухо даремно!”
Посміхнувшись, пішла без образ…
Не сказавши йому побажання…
Бо траплялися їй вже не раз,
Ті що грають, на мить, у кохання.
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 27Реєстрація: 24-09-2020
Достижение получено 25.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Думок на тему “Ароматні цвіли конвалії”
чудовий вірш