Для голосування необхідно авторизуватись

Якби ж, Тарасе

 

Якби ж ті знали павичі,

про що народ простий мовчить,

то беззаконня б не творили

та не пушили хвіст і крила,

в джерело влади плюючи.

Коли б те знали палачі…

За що, не знаю, називають

мою країну тихим раєм –

народ в ній мучився колись,

рікою сльози там лились,

криваві сльози! Я не знаю,

таке чи є у світі зло,

щоб в ній і зараз не жило?

Ми ж безпорадно споглядаєм,

жиріє як нове хамло!..

 

Не називаю її раєм,

країну ту, що дику зграю

перевертнів пригріть змогла.

Багатства всі їм віддала

і панахиду відспівала

своїм синам, яких немало

загинуло у тім раю…

В краю донецькім їм свою

покласти голову – то доля?

Тяжка робота – мов неволя,

а заробити не дають…

Там віру в майбуття мою

чужинці підло у могилу

із обіцянок положили.

Батьки там, плачучи з дітьми

(а ті голодні, босі й голі),

спили безмір лихої долі

у власній хаті!.. Бідні ми

розлізлися межи людьми,

хто до Іспанії, хто в Польщу

на заробітки… Стид і страм!

Другі в Московщину ходили,

поки охоту не відбили…

Заробітчани, горе вам!

Не справдились завітні мрії!

Для чого в світі живете?

Життя у наймах ваше тліє,

у наймах голови сивіють,

у наймах, чемні, й помрете!

 

Мені аж страшно, як згадаю

ту Україну, що була!

Невтішні й нині в нас діла –

ми скніємо у ріднім краї,

на праведній своїй землі

усі, великі і малі!

Нового ката обираєм

і з ним тихенько живемо,

лани за безцінь оремо,

сльозами й потом поливаєм,

а що робити – все не знаєм…

Чи знаємо, та мовчимо?!

Нас окрутили підлі пси,

тримають у новій неволі,

а ми їх терпимо сваволю,

такі у нас тепер часи…

Сміються вороги над нами,

вони зробилися панами

і правлять всими! Он дивись:

золотоверхий похиливсь

і нечисть з храму виглядає…

Та нам блаженним все одно,

ліси карпатські вже давно

ті за кордон переправляють…

Занепадає любий край,

а все чому – себе спитай,

чом животієм в ріднім раї?!

Хто ж допоможе бідним нам,

якщо сами цього не зробим?

Хто відсіч дасть отим катам

чи з материнської утроби

нас поведе черговий хам?

Свого немає в нас пророка,

на українській всій землі?

Як ці не виправим пороки,

то згинемо раніше строку,

розтанемо в густій імлі…

Усі – великі і малі!

 

16.07.2018

4

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Oleksandr Machula

14
Коментарі: 3Публікації: 5Реєстрація: 10-08-2018

4 коментарі “Якби ж, Тарасе”