Чи уві сні, чи наяву
З тобою зможу я зустрітись,
Зав’яли вже осінні квіти,
А я ще мрією живу…
Схолов у чашці чай міцний
(відчинене вікно зробило свою справу),
А ти такий холодний, та не мій…
І цукор додаєш у літню каву…
Автор публікації
Коментарі: 307Публікації: 19Реєстрація: 31-05-2021
Достижение получено 31.08.2021
Титул: Автор місяця (Липень 2021)
За публікацію “Я бы хотела тебя обнимать словами…”
69 вподобань користувачів у липні
Достижение получено 07.06.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 05.06.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
10 коментарів “Чи уві сні, чи наяву….”
Прикосновение души оставляет свой след, очень красиво Olvia.
Наверное, нет правильных решений между “отпустить” и “удержать”, ведь в одном случае мир остановится раньше, в другом – позже. Итог один – настанет день, и он остановится. Чай остынет и, вполне вероятно, остынет ещё много раз. Важно возвращаться к жизни, отряхивать чувства и перезапускать мир. А дальше – только вперёд, к жизни “после”. Рано или поздно случится горячий чай, который будет куда вкуснее предыдущего и наверняка остывать будет гораздо дольше, хотя это зависит не только от открытого окна)))
Как по мне, это сильное стихотворение, потому что берёт за руку и уводит к моим собственным призракам прошлого… и это хорошо)
Прошу прощения за вышесказанную белиберду, чёт навеяло 🙂
П.С.
Шарлиз Терон (на картинке) обожаю)))
Щиро. Зворушливо
гарно…надія помирає остання
Красиво і так непросто.
Життя як воно є.
Спасибі…
Лиза. большое спасибо за отзыв! Да, соприкосновение душ особо сложно забить…
Андрей, большое спасибо за такой развернутый отзыв, и очень философский к , слову.) Да, Вы правы – разогретый (причем, неоднократно) чай не вкусен, лучше всего новый, свежеприготовленный из рук того, кто знает рецепт напитка, умеющего согреть даже самое обедневшее сердце. Но сердце поэта таким не бывает никогда – оно всегда горит, оно всегда тонко чувствует… П.С. Обожаю Шарлиз – для меня она пример женственности и утонченности, и как актриса – высший пилотаж.)
Дякую, Маріанно. Мені дуже приємно!
Дякую, пане Руслане! Так і є, з надією найважче розпрощатися – часто вона невгамона і йде пліч-о-пліч з вірою. навіть наївною, навіть ледь жевріючою…
Наталю, щиро дкую за таке тонке сприйняття. Так, це “списано” з життя, нажаль, інколи залишаються лише спомини і сновидіння – едине місце зустрічі…