(Коханій)
Мовчать дерева, сохнуть трави.
В повітрі – спека і неспокій,
А ми удвох – на переправі
Над розтривоженим потоком
Подій буремних, що як лава
З надр велетенського вулкану
Несе нестримно і криваво
Кудись в обійми океану
Кохання наше світлооке
І мрії наші золотаві.
Та ми удвох над тим потоком
Все ж стоїмо на переправі.
Вогонь війни хрипить, гуркоче,
До сонця руки простягає,
Бо спеку він у пекло хоче
Перетворити і ту зграю
Вогнів бісівських нацькувати
На нас, щоб скинути у лаву.
Та очі в очі, в світлих латах,
Ми стоїмо на переправі.
Над нами – сонце, в нас – опора
Життя земного розквітає
А тому та ворожа свора
Кохання наше не здолає.
Мовчать дерева, сохнуть трави.
В повітрі – спека і неспокій,
А ми удвох – на переправі
Над розтривоженим потоком
3 вересня 2018 року.
Автор публікації
