“Пані не слухає, келих за келихом Перехиляє та все у нутро, Косу закинула, мугикає пісеньку – їй все одно!” «Нетвереза пані Смерть» Шон Маклех О, пані Смерть, Ви знову зовсім п’яна. Для чого Вам текіла чи коньяк!? Ви ж, начебто, така жорстока панна. Невже до смерті не […]
Daily Archives: 04.09.2018
21 posts
Я – ветер, умчавшийся В сторону Солнца. Я – колос созревший, Смертельный я стронций! Я мчусь сквозь туманности К Альфа Центавра, Где день мой вчерашний И где послезавтра. Я с криками падаю В моря пучину. Акулы, мурены, Но я не погибну. Мне надо еще Заглянуть в Зазеркалье. Я буду принцессой […]
Новий рік іде до хати І несе в своїм мішку, Щастя, радості багато, Пухку ковдру із сніжку, Гарно прибрану ялинку, Подарунки для малят І говорить без зупинки: – Всім привіт! Веселих свят!
Однажды у демона спросила невзначай: «Умеешь ли ты любить? И как, без сердца можешь жить? Не вздумай молчать. Отвечай!” Он на меня взглянул холодным взглядом, Подумав: «Что нужно мне от существа связанного с адом?» На молчанье не выдан всё ещё запрет, Так что дал он мне ответ. Обо мне так […]
Без правил мечтала я жить. Без правил мечтала любить. Я просто хотела быть, А горести и обиды все забыть. Я просто хотела быть счастливой И с кем-то счастье своё разделить. Я знаю, что осталась ранимой, Но нельзя так просто, душу мою убить. Я знаю, что правила не раз нарушала. А […]
Ей не хватает свободы Всё разбито на части. Ей не хватает хорошей погоды, А в жизни лишь чёрные масти. Ей не хватает свободы, Разбилось сердце на осколки Оковы носила, многие годы, А от души остались обломки. Ей не хватает свободы Распалась она по частям. Улыбку свою убывает на годы, Память […]
Вот если б я, к примеру, был царём? Не то чтоб прямо Зевсом-Громовержцем, но всё ж не африканским дикарём — привычным, православным самодержцем… Порядок я навёл бы, я такой! Захватнический путь продолжив славный, соседей озадачил бы войной, чтоб знали, басурмане, кто тут главный! Пусть даже что-то сделаю не так — […]
Холодный март… Огромный, старый клён в забытом парке, словно привиденье… Не знаю даже толком, жив ли он, быть может, просто впал в оцепененье и кажется ему, что это смерть дыханьем леденящим в крону дует, и жизни этой буйной круговерть его уже нисколько не волнует… В нём сок весенний больше не […]
Способны ль мы понять свободы суть и можем ли не кланяться болванам, лгунам, всегда готовым нас надуть, царькам, пророкам, мёртвым истуканам? Иль нам самой судьбою суждено быть пленниками рабских предрассудков и видеть всю ничтожность не дано рабами коронованных ублюдков? Проблема не в царях и господах, не в лживости режимов пресловутой, […]
…Я сяду у дороги, горсть песка разглядывая, думая о вечном… Мне кажется, что времени река в числе песчинок этих бесконечном увязла словно… Разные миры сокрыты ныне в маленьких крупинках: вот эта — часть разрушенной горы, когда-то бывшей здесь, а в тех песчинках — дыхание пустыни пленено, а эту к нам […]
…Быть может, после будущей войны исчезну я, тихонько кану в Лету, и дни мои, должно быть, сочтены, недолго мне бродить по белу свету… Оставлю здесь я то, чем дорожил, растаявши бесследно на чужбине. Немногие, кому я дорог был, увидят облик мой в подросшем сыне и в том увидят сущность бытия, […]
В саду так тихо, вечоріє, Шелесне лист і то тихенько. Бо знає, ніч близенько, Й в самої мова заніміє. А сонце мовчки по сходинках, У річку спуститься собі. І зачарованій тобі, Річка постане у жаринках. Й здається , ніби все горить, І річка, й небо і садок. Горить і хатка […]
А ти люби її… А ти люби її,як люблять діти, Так щиро, по-дитячому, наївно. А ти гори, не бійся обгоріти, Бо любить вона теж тебе взаїмно. А ти люби худою і не дуже, У платті, у штанах чи у піжамі. Ти ж сам сказав «До одягу байдуже», Ніколи не лишай […]
Пропав кобзарський голос чи охрип, Чи хтось в наш час оманливий підніме Поезії священний смолоскип? Який освячував сердець страшні глибини, Безодні безвідрадного буття Божественним вогнем, що даний світу, Щоб викликати сльози каяття, І душу оживить, гріхами вбиту. Нема нікого! У пітьму віків, Як зорі, канули ті жебраки крилаті, Не чути […]
Дощ і ця буденна осінь Й вітер, знову за своє… Тихо плаче та голосить, Він забув – ім’я, твоє… Дощ змива – вчорашні фарби, Й кружить танок, жовтий лист… Осінь, знов – шукає правди, Щем, гаптує падолист… І стікає, десь за обрій – Блідий день, а з ним й тепло… […]
(Коханій) Мовчать дерева, сохнуть трави. В повітрі – спека і неспокій, А ми удвох – на переправі Над розтривоженим потоком Подій буремних, що як лава З надр велетенського вулкану Несе нестримно і криваво Кудись в обійми океану Кохання наше світлооке І мрії наші золотаві. Та ми удвох над […]
Авторська пісня Я – спрага, я – піт з чола, Я – кусень хліба з вбогого стола, Я – відчай вершника, Що над безоднею! Я – очі смертника під шибеницею. Я – місто невиспане, Татарський хан в облогу взяв мене. На мої плечі Виповзає хижий стан, А у залізні груди […]
Якщо зрада навшпиньках зайшла І тихенько відкрила дверці, Не розпитуй ні про що, мала. Заболіло вже під реберцем. Ліпше біль цю тобі пережити, Переплакати, перестраждати. Ніж зі зрадником жити-любити, І удару постійно чекати. Хто кохає—не зрадить ніколи. То є підлість, то поштовх у спину. Зрадив раз, потім вдруге—по колу. Потім […]