Для голосування необхідно авторизуватись

Нереальні мисливці на привидів: Початок

Сьогодні я розповім як ми полювали на привидів. Нас двоє. Я – Джеймс і мій напарник Адам.
Так з чого все почалось 40 років назад. Вийшли з технічного університету. Звісно ж у нас не було роботи. Так ось ми її довго не могли знайти, але стався один випадок про який ми прочитали в газеті.Там була стаття про те що в одному будинку оселився Полтергейст. Ми досить обізнані були в містиці бо передивились на той час майже всі страшні фільми =). А значить -ми не ібіческі герої і нічого нас неналякає(ми так думали).Взяли “необхідні речі”, а точніше: каністру святої води, 10 срібних хрестів, півтори кілограма часнику, срібне зеркало і ще щось(не пам’ятаю).
Не знаю як ми тоді це все туди донесли, але ми вже там. Заходимо, поговорили з власником будинку(не з Полтергейстом)… Він розказав, що за місяць 10 раз проводку міняли, цілого майжне нічого і незалишилось. Ну а ми йому щоб він пішов прогулявся годинки так 2-3. Господар пшов… а ми залишились. Не пройшло і пів години як все почалось. Відкрились двері кухні(ми вже встигли обвішатись хрестами),впала ваза, вмикалася і вимикалася ел.техніка. Ми такі:
-Та ніфіга ж собі!!!
Кажу:
-Може давай звалимо звідси поки не пізно?
Він:
– Вже пізно. Ти ж чув як кляцнув замок?
-Чув.
-Значить треба якось його знищити…
“Ну ти й впертий, ск…”- подумав я.
Ми почали шукати що найбільш ціле і старовинне, бо там і ховається причина цієї фігні. На першому поверсі ми так нічого і не знайшли. Пішли на другий поверх. Бляааа!!! всі стіни в крові, одні двері горять, люстра іскриться, сліди копит на підлозі.
– Може підемо послідах.- кажу.
-Ну а як-же.
Зайшли в кімнату.Тут- то нам і стало ССТТРРААШШННОО!!!
Ліжко в крові на стелі прибите фалангами людських(а яких же і ще) пальців, могила посеред кімнати, стінив крові, тепер сліди не копит,а курячих лап і не на підлозі,а на стелі. Оскільки мені вже не було що втрачати(бо думав що помру) і я любив жартувати:
– А х ти ж придурок!!! Хіба тебе мама не вчила прибирати за собою. І вбивати обережніше, ти подивись що із стінами наробив. А ліжко чого не заправив? І іграшки позбирай. Можна ж цією куркою по болоті не ходити. Щас тебе в правий верхній куток поставлю. Будеш на роздроблених кістках стояти. Щоб коли я повернувся порядок був!
-Хахахахах… Ну ти й красава.Як тобі таке в голову прийшло?
-Виходимо.
Вийшли… постояли хвилин 5, зайшли. Чистота, кімната як новенька. Але тільки ми зайшли далі, двері закрилися. На них було написано “Хахаха – дуже смішно”(по латині).Я:
– Ти чого по дверях малюєш? Для цього є папірус.
Напис зник. Я обернувся і побачив ту саму річ. Ваза, якій поків 200-300. По правилах її потрібно було спалити. Тільки ми про це подумали – почала рухатись дверна ручка.Я знову:
– Ти дивись який! З ручкою не грайся – поломається.
Все затихло. І так – по правилах її потрібно спалити.Було все для цього. Але полазивши по карманах я не знайшов ні запальнички ні сірників.
-А в тебе щось є?-запитав я Адама.
-Блін і в мене немає.
– І що тепер робити?
-Виломуємо двері.
-Ок.
Разом:
– Раз, два, три.
Внеслись з розгону в двері. Ті тільки заскрипіли.
-А що в спальні робить молоток?-сказав Адам.
– Ти геній!!!- крикнув я.
Я взяв молоток і почав бити ним по замку. Замок розлетівся після ударів так 10-20. Але двері не відкривались.
-Давай вип’ємо святої води для хоробрості.
– Давай.- сказав Адам.
Випили.Оп’ять з рогону в двері. Двері злетіли з петель.
– Щось ці двері занадто бумажні. Це якось дивно. Як думаєш? – сказав я.
– Даа. Щось тут не чисто.
– Весь будинок не чистий. Ця малеча його кров’ю і болотом забруднила.
– Хахаха.- сказав Адам, якось саркастично.
Виявилось двері були підперті дверима.
– Схоже наш Полтер креативний.Навідмінну від інших. – сказав Адам.
– Угу.
Ми вибігли з вазою на двір.
– А вогонь?
-Блін.-відповів я.
-Вертаємось.
-Вазу тримай біля себе.
– Добре.
Зайшли ми назад в будинок.Забігли в кухню. А кухня – не кухня, а купа.Холодильник на підлозі,газ відкритий, Полтергейст кляцає вимикачем,стіл і стільці причеплені до стелі на місці люстри.
– Ах ти ж засранець! Я тобі щас дам. Забрав копито із вимикача!- все на подив затихло-Так де ж сірники?
– Ось. Пішли швидко!
Ми вибігли оп’ять.Кинули вазу у вогнище – вона згоріла.Як-раз прийшов господар.Ми:
-Думаємо вигнали його,але там такий бардак після нього…
-Я вже звик.-відповів господар.
Ми зайшли. Чистота,будинок як новенький.Госодар заплатив нам. І ми пішли.
Так почалась наша улюблена справа.

2

Автор публікації

Офлайн 11 місяців

SergoZar

3
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 09-04-2020