Для голосування необхідно авторизуватись

Шлях до сонця

«Шлях до сонця» (моя поезія)
Туманом спогади лягають
на землю,вкриту полином
бунтує серце в ріднім краї:
за грім і постріли кругом.
Від сліз і горя небо плаче
і стогне матінка земля,
травинка сумно проростає
і видно соняшник здаля.
Тихенько всхлипує рідненька
Від болю,голосних страждань,
адже велика,сильна ненька,
немов вклонилася від втрат.
Через глибокий сум і против
почули,мов слова від Бога,
що люди, втомлені і горді
вже скоро матимуть свободу
і гідно пронесуть з любов’ю
Величність України,сильне слово!
А над могилками тим часом
Матусі лагідно шепочуть:
«Чому загинув,мій синочку,
чому покинув світ цей отчий?
Маленький,рідний, подивися!
Прийшла теплом тебе зігріти,
он подивись,заходить сонце,
а там розквітли в полі квіти!
Сьогодні сину поділюся,
як серце в тата завмирає,
коли виходить зранку з дому,
а твої очі погляд не стрічають…»
Ще далі чути плач сестрички
над мужнім подихом граніту:
«Ти був мені завжди за приклад
За що,навіщо ти загинув?
Ніколи більше не побачу
Ласкавого і мужнього солдата,
який без остраху людського
пішов країну захищати!…»
А сльози ллються на могилки
і знову мама разом з татом
все кличуть доню,кличуть сина,
щоб жити,Бога прославляти!
Радіти,посмішку веселу
всім рідним й близьким дарувати!
Але так тихо на рівнині,
лише дерева вітер хилить
і знову,знову грізний стукіт;
загинув….і сира могила…
Як хочеться,щоб все скінчилось!
Щоб сонце сходило ясніше,
щоб миром землю озарило,
бо цього прагнуть всі:дорослі й діти!
Щоб сім’ї горя не зазнали
і втрати просто неземної
і щоб ніколи серед ночі:
не гинули і не стріляли…
Зінаїда Скороход

8

Автор публікації

Офлайн 4 роки

sinaida

17
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 03-08-2020