Буравляться соняхи з блюдцями квітів:
Бажають на тебе з жагою глядіти,
Складати проміння любові в корзину,
Щоб потім безсило припасти до тину
І дихати ніччю до виблиску ранку,
Сльотаву росу у листків філіжанку
Збирати і …Знаєш, смачніша за каву,
Хоч, кажуть, її постачає лукавий
На темінь землі, коли струшує зірку..
Роса – так роса. Значить вип’ємо. Гірко!
За соняхів поки живу серцевину!
Ще декілька діб – і квітіння загине,
Як порох, злетить золота облямівка.
Поглянеш – не блюдце, а чорна платівка
Із записом променів. Все це для тебе
Збиралося в пам’яті зсушених стебел:
І спрага, й чекання ввійшли у зернята, –
Хоч зараз колиска душі їх відтята.
Дістатись до суті – тобі доведеться
Лузати із сіллю прожарене серце.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 03-08-2020
