Для голосування необхідно авторизуватись

Вона ішла задумливо – сумна

Осінній парк.Алея хризантем,
Опале листя гасне під ногами,
І золоті берези під дощем
Шептали древні ностальгійні гами.

Вона ішла задумливо – сумна,
А день спадав на ніжні її плечі,
Стрічала осінь трепетно одна,
Їй чулись крики жалісні лелечі.

Були часи. Кохання і весна.
Любила погляд, посмішку і рухи,
П’янила хміль від щастя запашна,
Коли тримала теплі його руки.

Впивалась поглядом у блиск його очей,
Волосся гладила, п’яніючи незримо,
І в поцілунках місячних ночей
Цвіла для нього щастям мовчазливо.

А він радів, збираючи нектар,
Життя ж солодким завжди не буває,
В оману ввів під місячний вівтар –
В черствій душі любов не проростає.

Минули дні.Весна зняла вбрання.
Він вже не той, не ті пріоритети.
Рингтон звучить і ввечері й зрання,
А в нього інші плани і сюжети.

Вона кохала постать і красу,
Його ж душа сховалась за портретом,
Безжально лабіринтами часу
Спливла любов туманним силуетом.

Осінній парк.Бурхливий листопад.
В її очах кохання мліє мука,
А в мерехтінні тліючих лампад,
Спада на землю болісна розлука.

7

Автор публікації

Офлайн 16 години

Светлана Савченко

457
Коментарі: 7Публікації: 131Реєстрація: 21-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 22.02.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 05.05.2019

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “Вона ішла задумливо – сумна”