А вдома знову шелестять дощі…
Додолу падає гламурне листя…
І знову не приходить сон вночі,
І знов душа, немов на перехресті.
Злетіти б високо, у синь небес,
Та в позахмар’ї вільно політати,
Щоб спалах юності в очах воскрес,
Щоб кожну мить життя запам’ятати.
Додолу падає жовтавий лист,
Малює дивний вихиляс в повітрі.
Химерний образ осені завис,
Завмер, затих, як грішник у молитві…