Конфліктність . Конфліктність вона єдина Нестерпна жага. Самотня Свавільна. Гірка. Невпинна Та майже жива. Порожня . Жіноча? Мабуть ін-янська Двигун мовчазний. Вчорашня Майбутня, рухлива, панська За КОНами ж бо – ледаща . Та все те – туга ілюзій Забуте дитя – «Я» – назва Навіщо шляхи дифіузій? Смиренність – жіноча […]
#ерікамаркон #neoGen
Сплячі листівки . Наразі тиша. Листівки сплячі Під кольоровим конвертом неБА А підсвідоме вас кличе – «зрячі» Усі геноми під знаком Феба . І лише зорі бузком шаріють І лине спокій – смачна спокуса Лише к-роками як свічки мріють Листівки-діти… мов доторк буса… . Наразі всествіт в прошарках ночі Крадеться […]
Ласкающий взор обжигает молочные ступни И темпераТурой скользит по лопаткам Ламис Мечты диффузор обнажает туники маршрут ки Спадает на плечи… любуешься. Нежный абрИс . Она подобрала полу чуть намокнувшей тКАни И кисть грациозно проникла в морскую волну Она оросила ланиты, уста… стали алы И пояс скользнул покидая хамиса* черту . […]
Клоуны ставят замки в поднебесья А швеи вшивают в пространства иные Те змейКИ, что ЖГУТ полотно лихолесья Да только стежки мёбианства чудные . Качели-пружины толкаются ряДОМ Их мысли кнутом подгоняют. Незрелы На мели машины толкутся парадом А все от того, что не точены стрелы . Вселенная крутит Чудес Ваших поле […]
Замуж хочу! А вот не соответствую Криком кричу в небеса. Помоги! Да уж… Хочу… Только квест не приветствую Легом лежу на разбор. Собери! . Чувствую пластиком детские рученьКИ Ладу дают – что-то цельное. Новь Жизнь – словно ластиком стертые крученьки Младу приют – это новая Кровь . И вот теперь […]
Оголенными нервами режут жгуты Наизнанку истома, тоска. Это ты… Протыкая собою, рапирой, мосты Протекая на пол, кровь из ран. Все порТы . Снова день, ослепленное ложе луной Саркофагами души. Тобою и мной Саркофагами сны. Нам туда… но стеной… Оголяй, раскрывай… между мной и тобой . Консервируя нас в клетки шахматных […]
Колисковий спів (Присвячується рідній матусі) . Колисковий спів Гойдає мою душу Лунає звідусіль А я мовчати мушу . Бо матінко співає Чутлива, дорога Любов свою вкладає У рухи і слова . Її ніжніший голос Торкається небес Коли співає мати Це казка із чудес . Квіткова і первинна Бо, мамо, Ти […]
Не вибачай . Не вибачай, в мені немає каяття Лиш поклик серця іншої любові Та не питай, навіщо я пішла Мені метелики наснились, наче зорі . Душа почула млосний запах квітів У всесвіті хмільної голизни Не вибачай, нема до тебе віри Лиш відгуки сивої давнини
ВідТвори себе . Зоря наснилася мені. Мов Вічність. Неба гра. Квітуче поле давнини, природні дАри. Вони торкалися то серця, то життя. Вони буття до радощів додали. . Якщо по той бік світу – течія. Моя спрямованість – в глибинні раї. Моє натхнення – віра. Забуття… лише як промінь зісковзало. Пари… […]
Душа . Якось тихо, потроху, зненацька Шаленіла душа наодинці Та музики співали про мальви І торкалися серця мов птиці . Відпочила душа на долонях І мов птаха у небо злетіла А на таоїх квітневих віконнях Серце, розум і думки лишила
Доторк . Доторк у Всесвіт мол лине зоря Доторк до суті. До нього – це я Він зісковзає мов вітер. Зникай А до душі зазирає – то рай . Доторк у Небо мов близькість душі Тиша назовні і десь вглибині Вона тендітна, квітуча, своя Шепіт до серця бажа’ний – «твоЯ» […]
Я звертаюсь . – Я звертаюсь до тебе! «Не чує…» – Я чекаю на відстані в «па» Тільки крок мій між часом гальмує Пританцьовує зовнішність «фа» . Грімуар ксилофоновой SIMкой У мобільний душі. ПроЖива Заліпаєш на «ДО» наче гілка Що рапірою взулась, мов БА . Шепіт кари, минулі століття Пам‘ятаєш […]
На відстані у літо . «На відстані у літо» – теореМА Та казна що у оКА в голові У тебе були гори, море – в мене А що насамперед? Здається «всі – сумні» . Доказує те Вітер: «Ви не чули» Доказує те Сонце: «Смагляві‘? – Ні! Каже те Вогонь: «Рожеві […]
Восени . А восени співає РА Дощі торкаються землі Цілують простір неба-бра Крізь нього сходинками в дні . А восени танцює Ра У гумових смішних чобтах В калюжі-дзеркальця пірна Дитячих мрій яскравий птах . А восени Вас чу – є Ра Бажання до різдва склада Усі ми мрійники від Ба […]