Дерева зіржавіли. Тіні стали мереживні. Світла прогалини все менш обмежені. Небо блакиттю ллється крізь віти, мов зачароване, зловлене миттю…
краса
8 posts
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/vid-najgarnishyh-sotvorin-my-zhdemo-vysi/ Переклад: Вільям Шекспір, сонет 2. Як сорок зим чоло твоє позначать, глибокі зморшки зриють у твоїй красі, горде убрання юності дивилось зараз, нічого не вартують в’ялі бур’яни: запитують тоді, де вся твоя краса, де всі скарби твоїх із хіттю днів, то власні викажуть глибоко впалі очі […]
Дивлячись на усі проблеми сьогодення у мене з’явились нові поетичні стрічки які на мій погляд є актуальними на сьогоднішній день. Це зовсім різні три невеличкі вірші… Це все мине, Але ж той іспит, Що нам прийдеться перездати, Ціною людських душ.. Ми будем довго пам’ятати… ▪️▪️▪️ Чи є на світі десь […]
23.03.20(22:30) Якщо залишимся живі… Хіба десь є щось важливіше, Як ця незвідана краса?, – Промінчик сонця серед поля, І свіжа вранішня роса… Блискучі крапельки в травичці Спадають в землю мов сльоза, Сльоза що капає від болю, Здається, плачуть небеса… Прошу Вас, люди, зупиніться!!!, – Благають з відстані вони, Планету треба […]
Хто швидше,вище та сильніше (Мужність,краса,естетика!);- Що може бути цікавіше, Ніж ЛЕГКА АТЛЕТИКА?!. * * * -Подивися,жінко мила, Неповторну мить: Спринтер,мов на крилах, До фінішу летить… -О,стаєр…мабуть,з Т ого (Такому спека-не біда!);- Лиш глянь…яка у нього Розмірена хода… Щось не второпаю,Марічко, Дивних […]
Ах, зіниці – маленькі крапельки, Широких, глибоких очей, Чорні, як ніч чорниці, В обіймах бляклих зірниць. Ах, ці руки, волосся, туфельки, І розгорнута книга грудей, Я залишив закладкою в муках Читань, поцілунком зухвалий есей.
Змішалось все в безформній вазі сну, І запах гіацинтів й форми лілій, Мов світ дзеркал створив свою весну, З троянд – уста, пелюстки слів з камеї, Зібгавши всю квіткову таїну, В повабний стан м’яких, округлих ліній. Де теплий віддих макових полів, Напнутий дух в розлитій бані сонця, Ромашки там вмолились […]
— Не питай нічого про «так» чи «ні». Не пірнай за мною в цю каламуть. Там, на дні, у сумнівах і багні, всі мої надії самі помруть. — Не співай мені про глухі часи й біди, закарбовані на слюді. — Попроси довершеності, краси… — Нам би щастя. […]