Я без тебе не стану кращим, І вічність з тобою безмірно в цім світі мала, Холодком по душі суне хмарами безкінечність, І сміється над часом, якого постійно нема.
надія
Єсенін встиг сказати це раніше, Як палко він кохав весну, Весною й небо голубіше, Й живе прокинулось від сну. У кожній проліска пелюстці Є обіцянка: лиш заждіть! І трошки згодом килим квітів Землю укриє щільно вмить. У брунці кожній – є надія На новий крок, новий етап, Щоби збулась завітна […]
Це все ніколи не буде марним. І тоді, коли я зненацька закину усе. Просто згадаю, що навіть бездарним Знайдеться той, хто сльози зітре. Це все ніколи не буде вічним. І кожен з нас колись втратить «когось», Можливо, інколи слід бути трагічним, Щоб зрозуміти в цьому світі хоч щось…
Дождь стучит, седой холодный дождь И ты идешь, и вновь тебя проймает дрожь И в сердце тяжелые капли стучат И нежно из луж только звезды глядят. Только в лужах огоньки глаз горят И на их мотыльки легко летят. Да только твой мотылек смотрит на дождь Она смотрит в окно любит […]