13.11.21(8:00) Почуй мене!,- мій світ, завершеного дива! Побач що творить люд на цій землі твоїй! Побач і схаменись! Тут було так красиво.. Аж поки не зійшов сюди страшенний гнів.. Планета захворіла жахливими людьми.. Які за свою владу готові все згубити.. Не було ще на світі страшнішої пітьми.. Щоб так у […]
надія
22 posts
29.09.21(09:30) Про наболіле… Так сумно… коли правди вже немає.. Коли весь світ перевернувся враз… Коли надію в мирі ми втрачаєм.. Оговтатись не можем від образ… Те що було звичайним,- вже не в моді.. Прості питання вже стають вогнем, Ми тут не живемо вже на свободі.. Немов осліплені свій хрест несем… […]
Собирай из осколков мечту — Кропотливо, заботливо, нежно. Омывай океаном надежды, Умножая её красоту. Ты увидишь — она возрождается. Оживает, надеждой омытая… Не сбываются грёзы разбитые. Лишь живые мечты сбываются.
10.06.21(10:00) Надію мати… Невже існує десь така місцевість, Де ні страждань, ні горя там нема? На серці тепло, на душі натхненно, Навіть тоді як за вікном зима… Страждань людських не видно і не чути.. Веселі люди, щастя у очах.. Можливо десь і є така місцевість, А може вона тільки в […]
*** Живіть під променем надії, Живіть із мрією про казку! Дива трапляються, коли є віра; Як є любов, то буде щастя. Частіше зізнавайтесь у коханні, Для подарунків не чекайте на свята. Не треба зорепаду, щоби загадать бажання; Важливо, коли правильна мета. Даруйте радість, а образи пробачайте: По світу з посмішкою […]
01.04.20(9:20) ▪️▪️▪️ Ніколи не чекай, – Що час колись настане, Якщо сьогодні можеш,- одразу і зроби! Ніколи не плануй, – Завтра щасливим стану! З сьогоднішнього дня, найкраще ти візьми! Ніколи не кажи, – Що ти чогось не можеш, Повір ти можеш все, і навіть більше ніж, Допоки ти живеш, ніхто […]
08.04.20(11:00) НАДІЯ Ти втрачаєш надію??? О ні,.. не втрачай!!! Що ж казати людині, що в неї, – Вже немає ні ніг, ані слуху нема, І не може ходити землею?.. Тихі звуки птахів, шелест трав і дібров, Вже не зможе вона десь почути.. А ми чуєм усе, ходим ми по землі, […]
Є надія, що настане рай на Землі, і тоді різнобарв’ям насолодяться очі. Щастя квіти проростуть у світлій душі, не ховай і не бійся, їх ніхто не затопче. Є надія, що добрими стануть усі, й зла робити ніхто не захоче. Рідні руки цілуєш, тримаєш в руці, а майбутнє лиш радість пророче…
Я згадую дитинства теплі дні, Я згадую і хочу повернутись У ті роки, коли було мені В різдвяну казку легко зазирнути. Там Миколай дарунок тихо клав У ту грудневу, чарівну годину, І Дід Мороз в торбинці залишав На Новий рік цукерки й мандарини… І досі люблю запах ніжний їх: Це […]
Підбий мій плащ дощем і мокрим снігом, Подай холодний край його до рук, І опиши квадрат байдужим кругом, І розірви зіниць печальний круг. Ліловий обрій хмар зведи на комір, Почуєш ім’я – вирви кожен звук, І замалюй моє на сірий колір, І розірви зіниць печальний круг. Хитають мебель кроки Гносієни, […]
Ти от знову пройдеш по пам’яті, В день теперішній – в час навиворіт, Де залишився я, як пам’ятник, Що до парку зітхань не вибраний. Що забутий в ескізах і в кресленнях, Я примерк і помер в поезії. Я не вибраний – став – закреслений, Словом, з розуму, тихим, зведений. Не […]
Слухай безмовність. Скидай на вроки; Це тихе жевріння твого життя, Всього лиш маленька, Нещасна повість, Безмежної віри, Що ти – моя.
Волосся її, Мов хвилями, А хвилі – Холодними милями, Гойдають Пустими вітрилами, За русалками Взявши галс. Так серце – Словами милими, Простими Прозорими крилами, У воду зриваються Брилами, Щоб зупинити Час. І волосся її Билинами, І очі небес За схилами, Постійно ведуть За милими, Серцями голодними Нас.
Коли в повітрі блякло-сірому, Ще вчора спекою задушному, Стрімким падінням крил зворушений, Як чорних зграй рядків по білому. Я згадую твій голос змучений, Затишшя крил очей байдужості, Обмежений, навмисно звужений, В легких бретельках сну задушений Твій погляд із контексту вирваний, Ще не забутої історії, Як блякло-сірими повторами, В твоїх повторах […]
Ну, що сказати тобі, чого ти не знаєш досі? На рифах мої кораблі, і Лахеса розбита на носі, Мені полюбився трюм, і запах дубової бочки, Не смакує давно ізюм, та й сидіти доводиться мовчки, Мабуть чайки також мовчать, і подохли без риб пелікани, Роздерті вітрила і щогли риплять, як вітер […]
(уривок з недописаного роману) Чатують з схованих шпарин, в голодних свідках очі, Та мислиш ти: «Свої діяння в тиші схоронив», Вчинивши ж підле зло, під злим покровом ночі, Ти сам не знав, а таїну розкрив. І Зоріла ніч в вогких травневих шатах, У хвилях сяйва місячних блукань, І в цім […]
Не повні печалі вітрила твої, Не п’яні від теплого бризу, що в хвилях. Ніяк не відчалиш від тих берегів Де мила твоя залишалась. А море сліпило лускою хвилин, Годинами, днями над серцем глумилось. І він залишався один на один З безвітрям, де все зупинилось.
Я хотів доторкнутись до мармуру словом, До ніжних відтінків, півтонів, цезур, До рук, що спросоння в повітрі з’являлись, Спровадивши місяць за горизонт, Я слухав безсильно із пам’яті голос, Плавив мовчання для гіпсових форм, І бронзу надії у форми розливши, Отримував відчай, як їх розбивав. Я бюсти твої розкладав невідлиті, У […]