Забагато в житті екстриму жалем в серце гірке жалО. Всі дороги ведуть до Риму, а чому б не в моє село? Диким болем в душі зринає, б’ ється в дзвони пустих церков. Вимирає село,вмирає під квиління старих дібров. Пахне сонцем спориш вухатий, а медункою- сіножать, мій журавлику,вчись літати, бо на […]
# ОленаПавленко
9 posts
Чуєш,вітре мій слухай,що скажу: заспівай мені якої під густий кожух. Під кожушину,під тепленьку ту як застане нічка темна заночую тут Не боюся я вовка хижий рик ні навроків,тихих кроків з темної гори. Як заграє час десять раз і два то засяють в пізнім небі золоті слова. Заясніє ніч і відійде […]
Осінні зорі,леле,зорепад! Бо то ж не айстри,справжні тобі зорі Віват,красуне,осене,віват! Світи,руда,світи,бо грудень скоро. Нехай цвітуть і айстри і серця, у баби літо світить павутинням, і як же бабі літо до лиця, і дух отой від картоплиння синій. Курличуть журавлі кукурудзам, прив’ ялі перевесла пахнуть ставом. Ще їде сіно в говірких […]
Як возила юна осінь В небі калачі Та водила попід руки Молоді дощі. Дарувала діток,щастя Груші та меди Роздувала білим вітром З картоплиння дим. Роздавала жовтих зайців З сонячних кишень. Роздівала з кардиганів У гарячий день. Та трусила поза комір Сотні дощенят Закотилася каштаном В будку до щенят пустотливих та […]
Уже мені не важко це казати: літала в хмарах- сіла біля хати, була в короні- стала ,як усі, прийшла із Сонця- вийшла у росі Тепер мені не так- я вже із дна, тримай за хвіст,рибино пресумна. Тримайсь хреста,сумна рибино- сонце, хоч не мовчи,без тебе знаю- сон це. По що мені […]
Невже ця осінь знову прийде рано? Невже їй там без мене ну,ніяк? То зазирне під томик Моппасана, то з Кама- сутри посилає знак. То з – під плащів сільських тореадорів, то зникне враз! І скільки оком кинь: Червоні сни солодких помідорів, жовтенькі пузця перестиглих динь. Ще й кавуни…Ні,люди,- кавунища! Та […]
Так любить… Так любить,что б тебе не втягость И любовь моя и усталость. Разговоров вечерних скрипы и забытый концерт для скрипки без оркестра.Заплакать,что ли? Научи меня жить без боли, без ненужных обид и …правды все равно ведь дышать надо. Мои волосы,твои плечи Я то знаю,что время лечит. Пусть не все,пусть […]
Дощиця Цю жінку відчуваю всім нутром, усім єством,як темінь срібну шпицю. Вона в мені видзвонює Христом, вона […]
Хто мене має за свою? Хто мене має за свою? Я до цих пір чужа в цім світі. Чи може той старенький ясен гіллям упертий в ноосферу? Чи той горішок молоденький? Мабуть,горіх… Таки горішок! Він у торішнім жовтні прянім маленьких Всесвітів безодню трусив на мій русявий Всесвіт. …А деревій,облізлий дуже […]