Я до ранку тебе би читала У вібрації рим би тонула. Що не сталось, то вже минуло. Навіть ночі було би мало. Я би плакала чи сміялась. Чи рядки підбирала суміжні, Щоби глибоко або стисло. Може, сталось би те, що не сталось. Ти дозволь себе почитати, Кожну літеру вправо, вліво, […]
Поезія#любов#
6 posts
Не сварись, що така я слабка. Я ж люблю тебе так, як і вчора. По воді би пройшла б і море, Босоніж. Ось цілуй, вода. І не правда, що труднощі сталь, І характери сильними роблять. Я по краю іду безодні, Навіть, очі сховала в вуаль. Не кажи, що тебе не […]
Закрити двері на оберти два. У ангелів є любов? Така, як людська, щоб знов Початок був близ кінця. Щоб стали людьми, як ми. Чи ми як вони… Та ні! Куда нам… Вони на війні За душі наші всі дні. Кохання у них своє. До нас, Хоч не варті ми. Дарують […]
Птахи, які не співають, Просто в середині змерзли. Вони свою мають зграю. Вони вже цілунок від смерті. Дихайте, прошу, бо лячно. Птахи мусять вірно співати. Вони про кохання, про страту Світу летять розказати. Я їх би зігріла руками, Може б навчили літати. Це мрія така роками, Літала… Вони ж крилаті. […]
Розтрачуєш губи свої на чужі. Для чого і як? І чи правда? Межа без кохання, кохання в межі. Себе роздавати чи варто? А потім платити за що? І кому? І вистачить долі в кишенях? Насправді все було йому одному, Зробив тебе нишком блаженну. Слова всі віддати іншим і все. І […]
Я не хочу чужих почуттів. Я не хочу чужих віршів. Хочу крила собі із злив, Там, де пір’ячко із дощів. Я не хочу чужих очей. Я не хочу чужих долонь. Хочу крила там, де полон. Там, де пір’ячко із ночей. Я не хочу чужих пробач. Я не хочу чужих прости. […]