Розлились весняні акварелі, Ніби снігом замело сади… Пісня невідомих менестрелей Проникає в глибини душі. Надвечір’я місто огортає, Чути в далині вечірній дзвін. Спогади у серці оживають, Ніби недоспівані пісні . В білім вальсі розцвітають вишні Крапельки недавнього дощу Струшують вони з своїх пелюсток І віщують радісну весну. Розцвітає, ожива природа… […]
самотність
21 posts
Шестнадцать долгих, серых лет Я слезы лил на белый лист бумаги. И написать обычное “привет” Не мог. Не проявил отваги. Сейчас все помню, как вчера. Кровати твердые и стены, что не лечат. Подъем по времени, однообразный завтрак по утрам И бесконечно тянущийся вечер. Даже была любимая игрушка— Пластмассовый солдатик без […]
Через дощ, серед туману самотня дівчина іде, а може дощ – їй буде пара, а може дощ з нею буде? З дощем – самотність наодинці, серед людей самотність буває, із парасолею там кожен інший, ніби в юрбі, але самотнім йде. Вона ступає крізь дощі і мряку, а краплі […]