Що маю я у цім житті? Лиш тільки купу лахів в шафі, І стопку м’ятих папірців – мої вірші. Ось все, що маю я насправді. Що ношу я в своїй душі? Любов, журбу, якусь образу… Це все зібрали у рядках мої вірші. Той звіт на білім полотні для часу. Що […]
вірші
9 posts
У кожного є мрії і думки, У кожного на серці темні шрами… А спробуй, і створи свої рядки, Нехай ці почуття стануть віршами. Тоді, колись, як все перегорить, І біль ця стане набагато тихше, Навчи ти свою доню так творить, Подарувавши свої власні вірші. І вже тоді, як доня підросте, […]
Сиділа я і мріяла у тиші, Йде лекція,всі пишуть і мовчать. А в зошиті рука римує вірші, Я думаю, як вірша розпочать. На етиці вивчаємо «кохання», І вчитель через паузу спитав: Це почуття – це радість, чи страждання? Й сердито зошит в мене цей забрав. Гортав, завмерши, не сказав ні […]
Мамусю, привіт, я сьогодні з тобою зустрілась. Така молода і красива ти, пахнеш весною. І я вже щаслива – сьогодні на світ народилась! Мені так спокійно і тепло лиш поряд з тобою. Минули роки, ти в садочок мене проводжала, І другий етап …Вихователі щиро стрічали… Хоч плакала я і бувало […]
А я б краще вірші писала, Хоч за них і не платять гроші. Маю відгуків вже не мало, Що талант є, що я хороша… Не «копаються у білизні», Просто вдячні за струни серця. За зарплату ж усі капризні – Похвалою не обернеться! Як щось робиш – це не помітно, А […]
Краса – і тільки, трішечки краси, Душі нічого більше не потрібно… (Ліна Костенко) Здавалося б, навіщо ті вірші? Що за забава і дитячі жарти? Адже поживу й працю для душі Надасть роман для прочитання вартий. Оці маленькі, зміщені рядки, Наче щось зайве, ірраціональне, Немов хтось кинув ледь ясні штришки На […]
Полумрак, полусон, полу стон И мерцание в окнах вечерних огней. Краем ока смотрю сквозь окно В небо, что зажглось, словно в тысячу Ясных свечей Полусон, полутень, полу крик И в ночной тишине только стон Я приду, сквозь туман к тебе Даже если меж нами километров Будет миллион Полу жизнь получас […]
A вірші йшли Й лягали на папір І ти уже мені повір Не мала змоги їх тримати І тиха ніч І стихло все Що серце полум’ям несе В повітрі стиха так бринить І що на серці так лежить Усе лягає на папір І ти повір, мені повір Не можу більше […]
В такі моменти кава діє, як заспокійливе і вирівнює завсім все. Часто думаю про життя, але загалом не про те, що треба. Мрієш, кохаєш, вчиш, бережеш. Приходить момент і зникає все. Ніби настала зима і витерла все життя гумкою. Й знову чистий лист. На малюй! І не забувай, над тобою […]