Біжить дорога яблуком,
як сонце на обід
І правдами – неправдами,
обплутує весь світ.
Біжить дорога стелиться,
міняється життя.
Минуле не повернеться –
даремне каяття.
Дитячими надіями
устелені горби
І стежки в них під віями
не має – не іди.
Тихесенько цілується
із берегом Дністер.
У пам”яті малюється
нестворений шедевр.